Департамент освіти і науки

Дніпропетровської обласної державної адміністрації

відділ освіти

П’ятихатської районної державної адміністрації

Жовтоолександрівська ЗШ І – ІІІ ступенів

П’ятихатської районної ради

Туристсько – краєзнавчий маршрут

по П’ятихатському району

Дніпропетровської області

ШЛЯХАМИ КОЗАЦЬКОЇ СЛАВИ

Похід  І ступеню складності

Вид подорожі – пішохідний

Тривалість походу – 3 дні

Протяжність –   26  км

Активним способом руху -   26 км

Строк проведення -  27-29 липня 2013 року

Вік учасників – 14-16 років 

                                                                      Маршрут розроблений і пройдений

                                                              учнями  Жовтоолександрівської ЗШ І – ІІІ ст.

2013 р.                  

ІІ

Список групи туристів

      Керівники групи: Вознюк Наталія Іванівна, учитель фізкультури,

                                       Савченко Геннадій Вікторович, учитель історії.

ІІІ

с.Жовтоолександрівка

П’ятихатського району

             Село розташоване на території Пальмирівської сільської ради,  географічні  координати: 48°33¢ пн. ш., 33°39¢ сх. д.; 193 м над рівнем моря, на Придніпровській Височині.

          Маршрут пішохідного походу І категорії складності проходить по території північної-західної частини П’ятихатського району Дніпропетровської області та південно-східної частини Олександрійського району Кіровоградщини в межах балки Княжі Байраки та колишніх рукавів – приток річки Омельник.  

Строки проведення походу  з 27 по 29 липня 2013 року.

Мета походу:

Метою походу є розвиток і популяризація туризму і краєзнавства серед учнівської молоді, залучення їх до активної діяльності з вивчення історії, культури та природи рідного краю, зокрема особливостей ландшафтів, флори і фауни лісостепової зони Придніпровської Височини та впливу на них господарської діяльності людини, формування практичних умінь і навичок зі спортивного туризму, організації змістовного дозвілля, популяризації здорового способу життя, а саме:

• навчально-туристські (навчитися ставити намети, розпалювати багаття, орієнтуватися на місцевості);
• краєзнавчі (ознайомитися з районом, невідомою місцевістю, їх природою, історією, пам'ятками культури і т. д.);
• дослідні (вивчити новий маршрут, скласти опис і зібрати колекцію рослин  );
• екскурсійні (відвідати пам'ятні місця, пов'язані з іменами видатних діячів історії);
• військово-патріотичні (пройти по місцях бойової, історичної слави своєї країни);
• суспільно-корисні (очистити ліс від сміття, зібрати лікарські рослини).

В ході розробки маршруту походу були використані матеріали:

1. Архівний матеріал Катеринославської губернії «Екатеринославская епархия». Дніпропетровський музей ім. Д. Яворницького.

2. Виписка з історії міст і сіл Катеринославської губернії. Дніпропетровський музей ім. Д. Яворницького.

3. Історична довідка доцента кафедри історії Дніпропетровського державного університету І.С.Стороженка.

ІV

ВСТУП

                                                                   Краю мій зелений, вічная дорога,

                                                                   Ти безсмертник в полі в небесах гроза.

                                                                  -   Припаду я серцем до твого порога,

                                                                   Як твоя кровинка, як твоя сльоза.

                                                                                             (М. Стельмах)

         Наш  любий, рідний, мальовничий край . Де  над ставком пишається червона калина і розпустила свої зелені коси верба, а вечорами чути, як лагідним звучанням бринить пісня соловейка. Це наша  П’ятихатщина. Для нас вона є одним з найчарівніших куточків України. Адже вона багато чого пережила. З давніх – давен  наш край захищали козаки для того, аби  зараз ми примножували і увічнювали його красу. У нашому селі на славу козакам стоїть пам’ятник, який рясніє прекрасним краєвидом на Княжі Байраки. А далі

дивною мережкою переплелись степи , ліси, сади. Ми помічаємо довершену й неповторну красу землі рідного краю: як плаче дерево від радості, коли приходить весна, і як трудиться маленька трудівниця бджілка.  На П’ятихатщині живуть надзвичайно співучі й веселі, мудрі й талановиті, роботящі люди. Ми пишаємось тим, що  живемо поряд з такими людьми, які відіграють велику роль у процвітанні мого краю. Ми дуже хочемо, щоб усі наші друзі цінували  і любили  П’ятихатщину  так, як ми люблю її . Адже недаремно говорять : “ Для мене той край найкращий - де виросли мої крила”. Тому коли ми осмислюємо, що народились і ростимо на цій чудовій землі, нашу душу переповнює  нескінченне почуття щастя.

             У серпні 2013 року учні Жовтоолександрівської ЗШ І – ІІІ ст.. П’ятихатського району Дніпропетровської області розробили туристсько-краєзнавчий маршрут військово-патріотичної тематики з елементами вивчення екології рідного краю та народних ремесел.

            Вихід на маршрут здійснили з с.Жовтоолександрівка. Надання дозволу на похід проведено дирекцією школи (наказ по школі №39 від 26.08.2013 р.).

           Результатом краєзнавчої роботи на маршруті стало:

 - вивчення історії битви на Жовтих Водах 1648 року війська козацького під проводом Б.Хмельницького та польської шляхти;

- дослідження територій, де проходили військові дії, догляд за пам’ятними знаками, що встановлені на цих місцях;

- вивчення рослинного і тваринного світу рідних місць;

- оформлення фотоматеріалів для поповнення музейних експозицій шкільного музею;

- використання зібраних матеріалів на уроках історії, географії, біології;

- одержання навиків роботи по самообслуговуванню в туринських походах;

- провести оздоровлення учасників походу шляхом пішого проходження маршруту, цілодобове знаходження на природі, на степових і лісних просторах, купання в ставках, використання туристичних вмінь і навиків у подоланні перешкод, орієнтування за компасом та картою.

V       

         Початок маршруту починається в с. Жовтоолександрівка. Наступний пункт  на шляху – с.Пахарівка. Це село розташоване на території Михайлівської с/р Олександрійського району Кіровоградської області на відстані 7 км від початкового пункту маршруту.

           Прямуючи по маршруту наступним пунктом зупинки є с. Григорівка, що на відстані 6 км від попередньої зупинки. Григорівка знаходиться на території Холодіївської с/р П’ятихатського району Дніпропетровської області.

           Третьою зупинкою на маршруті є с. Ровенки, на відстані 3 км від попереднього пункту зупинки, воно знаходиться на території Пальмирівської с/р.

           Завершальним пунктом на маршруті є початковий пункт - с.Жовтоолександрівка, від попереднього пункту відстань становить 7 км.

VІ

Визначним і особливим місцем у селі є пам’ятник, присвячений 350 – річчю переможної битви на Жовтих Водах 1648 року під проводом Богдана Хмельницького. Він був споруджений край села Жовтоолександрівка на схилах балки Княжі Байраки і відкритий 27 червня 1998 року.

    На місці сучасного села Жовтоолександрівка був ліс, який тягнувся по схилах балки Княжі Байраки аж до Дніпра (до Мишуриного Рога, козацького зимівника). Ліс мішаний, сама балка – це русло одного з рукавів р. Омельник. Вона була настільки широкою і глибокою, що по ній сюди допливали козацькі «чайки». Вся ця місцевість була мисливськими угіддями козаків.

   З часом ліс почали вирубувати, джерела замулились і річки не стало, тепер тільки ціла низка ставків, що тягнуться по руслу колишньої річки, нагадують про минуле.

  Після розгону Січі (у 1775р.) козаки поселялись на схилах балок біля ставків, річок, поблизу лісу. Так було облюбовано і місце східніше лісу і ставка у розі балки Княжі Байраки. Всього декілька хат, це був хутірець. Хати – мазанки, сади, городи – справжній український пейзаж. Займались городництвом, садівництвом, мисливством, рибальством. Згуртувавшись з іншими такими ж поселенцями іноді відправлялись у Крим по сіль.

  На карті Катеринославської губернії 1843 року на місці нашого села є село, але назву розібрати не можна, бо вона напівстерта. ( Додаток № 1. Карта). За свідченнями старожилів, названо його на честь царя Олександра III та волосного села Жовте, але поряд з офіційною назвою була і народна назва Рублівка. І пояснення цьому є.

  До 1885 року тут була економія поміщика Маслова. Сам  Маслов жив у місті Орел. На місці двору, де проживає Табакар А.Д., був його маєток, поряд стояла клуня, через дорогу був амбар і вітряний млин. Нижче маєтку – ставок і колодязь – журавель. У Маслова було два ліси: малий, що знаходився на північному сході від садиби, і великий ліс на північному заході, який зберігся до цих пір.

  Була тут і маленька церква для місцевого люду, при якій піп навчав азам науки кілька дітей. Школи як такої не було, просто в сторожці біля церкви у період затишшя польових робіт отець навчав читати і писати. Так започаткувалась школа. Це було у 1876 році.

   Поміщик Маслов подав у Київ повідомлення, що він продає економію. З Києва повідомили про це в Катеринославську губернію, а губернія повідомила в уїзди. Селяни Полтавської губернії Рублівської волості, довідавшись про продаж Масловим землі, уповноважили кількох чоловік, у числі яких був писар Рублівської волості Козина Михайло Хомович, для купівлі цих земель. Ці уповноважені поїхали в Орловську губернію до поміщика Маслова і домовились про купівлю його земель. Маслов поставив умову: 60 карбованців за десятину, першого року сплатити по 10 карбованців, а потім на виплату: по 1 карбованцю за десятину строком на 50 років.

  Уповноважені повідомили про це селян, на що селяни погодились. Потім ці ж уповноважені поїхали у м. Орел, Де у 1885 році зробили купчу на ці землі. У цьому ж році селяни виплатили вказану суму і почали переселятись з Полтавської губернії на ці землі.

  З тих пір цілі селянські роди проживають тут, але й досі старожили пам`ятають, хто з Рублівки Полтавської, а хто місцевий.

  У 1902 році для попа побудували розкішний багатокімнатний будинок біля церкви. У цьому будинку піп виділив одну кімнату, вхід до якої був окремим, для школи. Бажаючих навчатися було багато. Всіх годі було помістити. А коли вивільнилась одна хатинка (звичайна сільська хата – мазанка) на цій же вулиці, то дітей перевели вже в цю хату – школу.

   До 1903 року в селі працювали три школи:

- церковно – приходська,

- земська,

- попечительська,

але всі вони давали початкову освіту. Після 1913 року всі вони реорганізувались в одну. І так було до 1957 року, коли біля вже неіснуючої церкви (її розібрали на будівельні матеріали у 1937 році) побудували велику світлу школу (зараз це корпус початкової школи), і школа вже була семирічною, а з 1961 року – восьмирічна, з 1966 року – середня. Сучасна будівля середньої школи у с. Жовтоолександрівка урочисто відкрита 1 вересня 1972 року.

Жовтоолександрівська ЗШ І – ІІІ ст..

  Сучасне село Жовтоолександрівка  налічує 138 дворів, населення 564 чол. Працездатна частина населення займається  веденням підсобного господарства, є фермери з незначною кількістю землі, одноосібники. В селі є поштове відділення «Дмитрівка», медпункт, сільський клуб, 3 магазини, дитячий садок «Сонечко» та середня загальноосвітня школа I-III ступенів. Село газифіковане у 1985 році, всі вулиці асфальтовані, в центрі села – парк.

   У селі є майстрині: з вишивання Поліян Віра Антонівна, вибивання коврів Полтавець Валентина Іванівна, Прокіпець Олександра Андріївна, вироби з дерева – Карпущенков Володимир Сергійович. Їхні вироби виставлялися на сільських виставках та районних виставках – ярмарках народних промислів

Прокіпець О.А. Килим.

    Село Жовтоолександрівка було центральною садибою колгоспу імені Карла Маркса, потім товариства «Жовтоолександрівське», потім СТОВ «Дніпровське».

  Чорнозем на території бувшого колгоспу за вмістом гумусу є найкращим у П`ятихатському районі, що зумовило свого часу високі врожаї і славу колгоспу – міліонера.

   Одним із справжніх господарів на цій землі був голова колгоспу Іван Харитонович Даниш. Він народився 21 квітня 1921 року в селі Жовтоолександрівка в звичайній селянській сім`ї. З 1928 по 1935 роки навчався в місцевій школі, після закінчення семи класів вступив до Олександрійського сільськогосподарського технікуму. В часи фашистської навали в числі молодих хлопців і дівчат насильно вивезений на примусові роботи в Німеччину. За спробу втечі потрапляє в табір військово – полонених. Після повернення додому у 1946 році працює агрономом у МТС, з 1948 року він заступник голови, потім – голова колгоспу імені Карла Маркса. Був одружений, мав трьох дітей. За свого головування побудував млин, олійницю, нові будинки, спорудив газорозподільну станцію в селі Нове Залісся. За самовіддану працю на благо Батьківщини Іван Харитонович нагороджений двома орденами Леніна, був делегатом XXIII з`їзду КПРС.

Працював на посаді голови до 1985 року. Смерть Івана Харитоновича Даниша у 2003 році була гіркою втратою для всі жителів села.

   Ще один видатний представник працівників землі заслужений агроном України Князев Олексій Титович. Народився він у мальовничому селі Ровенки 20 вересня 1920 року. З 1927 по 1934 роки навчався у Ровенській школі, закінчивши сім класів, навчався у Ерастівському сільськогосподарському технікумі. У роки війни через інвалідність був дома. Із 1944 по2000 роки працював агрономом у рідному колгоспі. Був одружений, мав чотверо дітей. За високі врожаї, віддане ставлення до землі був нагороджений орденом Леніна та орденом Трудового Червоного Прапора. У 2004 році перестало битися серце справжнього трударя, закоханого в землю.

   Серед визначних постатей нашого села називаємо Микитася Івана Арсентійовича, на плечах якого була відповідальність за навчання місцевих дітей. Він працював учителем, директором школи з 1945 по 1982 роки; Мамона Володимира Васильовича, зоотехніка з багаторічним стажем, кавалера ордена Леніна; Бруслика Івана Михайловича, багаторічно незмінного бухгалтера колгоспу та інших достойних людей.

вул. Олександрова

Сучасна сільська садиба.

Сільський Будинок культури

Фельдшерсько-фкушерський пункт

Дитячий садок “Сонечко”

           У 1997 році в школі відкрито історико – краєзнавчий музей. Він налічує 4 експозиції:

- історія села,

- місцеві народні промисли,

- наш край у роки Великої Вітчизняної війни,

- битва на Жовтих Водах 1648 року під проводом Б. Хмельницького.

  На території школи знаходиться могила танкістів, які загинули 18 жовтня 1943 року, визволяючи наше село. Матеріали про них поміщені в шкільному музеї.

           Визначним і особливим місцем у селі є пам`ятник , присвячений 350 – річчю переможної битви на Жовтих Водах 1648 року під проводом Богдана Хмельницького, який був споруджений на схилах балки Княжі Байраки і відкритий 27 червня 1998 року.

Зал музею, присвячений 350-річчю битви на Жовтих Водах

VІІ

    Похід відноситься до класу кільцевих. Початок і закінчення маршруту в с.Жовтоолександрівка. Вибравши район подорожі, склали нитку маршруту, що відповідає вимогам походу І ступеню складності, затвердили дирекцією Жовтоолександрівської ЗШ, провели підготовку групи до здійснення походу. Відмітка про проходженню групи на маршруті здійснювалася шляхом підпису маршрутного листа депутатом цього села  відповідної с/р (с. Пахарівка, с.Григорівка).

   При нагальній потребі термінової медичної допомоги учасники походу можуть звернутися до ФАПів с.Пахарівка та Григорівка.

   Перебування на території туристичних стоянок: І – поблизу с.Пахарівка, ІІ – біля с. Григорівка, ІІІ – біля ставка с.Ровенки.

  Запас продуктів можна поповнити в магазинах сіл, через які проходить маршрут (Пахарівка, Григорівка).

  Під’їзд до початкового пунктук маршруту села Жовтоолександрівка можна дістатися маршруткою «П’ятихатки –Ровенки» приміського сполучення, з АС П’ятихатки рейс о 05.50 год. Щодо від’їзду з кінцевого пункту теж маршруткою з с. Жовтоолександрівка о 13.40 год.            

                                           VІІІ                         

                                                            °с.Григорівка

                                                                                  °с.Ровенки

                         °с.Пахарівка

                                                           °с.Жовтоолександрівка

   Увесь маршрут пройдений групою активним способом.

ІХ

    НИТКА МАРШРУТУ: с.Жовтоолександрівка – с.Пахарівка – с.Григорівка – с.Ровенки – с.Жовтоолександрівка.

Х

ДЕНЬ І

с.Жовтоолександрівка – с.Пахарівка (9 км) пішим ходом 5 годин.З них 3 км – Жовтянський лісовий  питомник.  

Ночівля.

ДЕНЬІІ

Пішохідний перехід від села Пахарівка до с.Григорівка (7 км) 4 години. Обід.Вечеря. Ночівля.

ДЕНЬ ІІІ.

Піший перехід з Григорівки до Ровенок (3 км) 1 година. Відпочинок.Обід.

О 16.00 годині вихід до кінцевого пункту походу (7 км) 3,5 год.

 Всього по маршруту 26 км.

Х

ПЕРШИЙ ДЕНЬ ПОХОДУ.

   Маршрут починається від с. Жовтоолександрівка.  Відвідали місце облоги табору польської шляхти (24-27.04.1648р.) під час Жовтоводської битви. Воно розташоване за 4 км від села Пахарівка, зараз поросле густими чагарниками терну та мілких лісних дерев : кленки, дубки, ліщина. Ніяких пам’ятних знаків на цьому місці не встановлено, знайти його можна тільки за картами, розробленими  відомим військовим істориком, дослідником визвольної війни під проводом Б.Хмельницького (1648-1654 рр.), доцентом кафедри історії  Дніпропетровського НУ ім.О.Гончара І.С.Стороженком.

ДРУГИЙ ДЕНЬ ПОХОДУ.

     Степовою балкою група виходить до колишнього рукава річки Омельник в районі села Григорівка, який  350 років назад був настільки судноплавним, що козацькі «чайки» добиралися від Дніпра до цих місць. З часом високі дерева порослі на  схилах річки були вирубані  на будівельні матеріали, джерела, що живили річку, замулились, і річка зразу пересихала, а з часом зовсім висохла. Зараз про неї нагадує ряд ставків, розташованих один за одним по ь колишньому її річищу.

Вид на р. Омельник

      За півтора кілометра від Григорівки знаходиться  місце, де знаходився штаб Б.Хмельницького під час Жовтоводської битви, і  на якому встановлено пам’ятний хрест. Провели прибирання прилеглої території. Зібрали гербарій.

ТРЕТІЙ ДЕНЬ ПОХОДУ.

     Сільською грунтовою дорогою з Григорівка пішки 3 км група прямує до Ровенок. Колись це було дуже велике село, в ньому нараховувалось понад 450 подвір’їв, в ньому розташовано було два колгоспи. До революції це була власність поміщика Шарова, царського радника, і називалося воно Шарівка. Після громадянської війни село було перейменоване у Ровенське, на честь першого голови комнезаму І.А.Ровенського. Під час одного з нальотів банди Марусі у громадянську війну він був жорстоко порубаний шаблями ворогів. Похований в с.Ровенки у братській могилі, в яку в роки Великої Вітчизняної війни поховали і воїнів Радянської Армії, які померли від ран у польовому госпіталі, що був розташований місцевій школі. На місці поховання встановлений пам’ятник, а у 1985 році тут відкрито і Меморіал Слави до 40- річчя Перемоги.

    Під час відпочинку учасники походу відпочивали біля ставка у Ровенках, купалися, рибалили, готували обід.

ХІ

ВИСНОВОК

     В ході підготовки та проведення  даного маршруту було вивчено історичні відомості про села, що входили до ділянки даного маршруту, подвиги наших славних земляків, вивчені  місця їх поховань, що стало важливим фактором у вихованні патріотизму та гордості за свій рідний край. Ми налагодили зв’язки із деякими родини родинами загиблих і плануємо розширити ці зв’язки та примножити. Зібрані матеріали, які були напрацьовані в ході мандрівки, поповнили експозиції шкільного краєзнавчого музею. Також ми провели ряд екологічних заходів, поглибили свої знання про різновиди рослинного та тваринного світу лісо-степової зони нашого району. Ще раз переконалися, що наше майбутнє залежить від нас самих. Розроблений маршрут підтвердив правильність того, що планувати треба не один напрямок, а комплексний їхній аспект, бо на край – це історія козацтва, героїчних подвигів людей в роки війни та трудових досягнень сучасності. В школі була проведена тематична виставка за результатами походу, усний журнал «Шляхами козацької слави», присвячений 90 –  річчю П’ятихатського району.

ХІІ

ДОДАТКИ

НАКАЗ № 39

по Жовтоолександрівській ЗШ І – ІІІ ст.

від 26 серпня 2013 року

«Про організацію та проведення туристсько-кравєзнавчого походу «Шляхами козацької слави»»

             Відвідно до плану роботи школи та на виконання  наказу МОН 

 № 286 від 06.04.2007         «Про поліпшення туристсько-краєзнавчої роботи у навчальних закладах, які перебувають у сфері управління Міністерства освіти і науки України» розробити, підготувати та провести туристсько – краєзнавчий похід з метою вивчення історії, культури та природи рідного краю з групою туристів (учнів 9 та 10 класів) у період з 27 по 29 серпня 2013 року. Провести необхідні інструктажі та призначити відповідальними за життя та здоровя учасників походу учителя фізкультури Вознюк Н.І. та учителя історії Совченка Г.В.

                               Директор школи                    Т.М. Вознюк